Що таке гірський велосипед? Типи та види МТБ-велосипедів

Що таке гірський велосипед, типи та види МТБ-велосипедів

. Що вони собою представляють? Які є типи та види МТБ? Розгляньмо детальніше.

МТБ — це від англійського Mountain Bikes, що й означає «гірські велосипеди». Вперше їх почали використовувати у 70-х роках минулого століття, коли група друзів з Каліфорнії, включно з Гарі Фішером, Джо Бризом, Томом Рітчі та Чарлі Келлі, почала модифікувати свої старі міські велосипеди. Вони посилювали рами та встановлювали компоненти з мотоциклів, щоб спускатися на шаленій швидкості з місцевих пагорбів.

Це стало зародженням ери маунтинбайкінгу та дало початок довгому шляху розвитку гірських велосипедів. Нині вони вже дуже змінилися у порівнянні з давніми «родичами», і з’явилося багато дисциплін з MTB, а також відповідних типів конструкцій, що до них підходять. Щоправда, не вщухають понині суперечки з приводу правильної класифікації MTB-велосипедів, тож потрібно розібратися, які їх типи та види зараз розрізняють.

Для цього за основу найчастіше беруться стилі катання на гірському велосипеді, адже хоча деякі з них і використовують однакові за конструкцією моделі, однак мають важливі відмінності, через які їх не можна ототожнювати.

Downhill

Цей стиль катання – прямий нащадок тих самих скажених покатеньок в Каліфорнії 50-річної давнини. Як говорить його назва, це швидкісний спуск з гори. Він може відбуватися по трасі як природного, так і штучного походження, на котрій трапляються коріння дерев, камені, обриви, середні та великі трампліни тощо.

Трек з даунхілу може проходити також по міських вулицях, перепад висот може складати до 500 м на кожні 1,5-2 км. Байк для такої дисципліни має справлятися практично з будь-якими навантаженнями, тож зазвичай це двопідвіс, у якого хід підвіски дорівнює близько 200 мм, вилка використовується двохкоронна, з таким же ходом.

Рама для Downhill найчастіше алюмінієва чи карбонова, рідше буває хромо-молібденовою. Компоненти для цього байку виготовляються стійкими до навантажень, але легкими, у цих велосипедах найпотужніші гальма та глибший малюнок протекторів серед усіх MTB-дисциплін. Разом з тим трансмісія ДХ-байків спрощена, а особливими їх робить спеціальна геометрія рами з довгою колісною базою та низьким центром тяжіння, а також малий кут нахилу кермового стакану. Завдяки цьому велосипеди більш стабільні на високих швидкостях, краще долають перешкоди, мінімізують ризик падіння.

Freeride

Для фрірайду використовуються такі ж за конструкцією гірські велосипеди, що й для даунхілу, і це одвічний предмет суперечок серед MTB-байкерів. Обидві дисципліни дуже схожі між собою, але у фрірайді важливою є не швидкість спуску, а складність траси, і до того ж значення має видовищність заїзду.

Виробники можуть виділяти або не виділяти в окрему категорію фрірайдні велосипеди, які відрізняються від ДХ-байків хіба що меншим ходом підвіски та вилки. Тому під час вибору орієнтуватися краще не на назву типу байку, а на його конкретні характеристики.

Enduro

У MTB ендуро прийшов з мотоспорту, і це їзда на високій швидкості по дуже пересіченій місцевості, де трапляються в основному спуски, але 10-15% дистанції можуть займати й підйоми. Для ендуро велосипеди використовуються двопідвісні, вони не такі міцні та важкі, як даунхільні. Хід підвіски у них складає 150-180 мм, вилка використовується однокоронна.

Вилка і задній амортизатор мають функцію блокування, щоб підвіска не розгойдувалася й дозволяла ефективно педалювати на тривалих підйомах. Часто у конструкції велосипедів для ендуро застосовуються підседельні телескопічні штирі, що дають можливість підіймати сідло на підйомах і опускати на спусках. Загальна геометрія менш агресивна, трансмісія має багато передач. Цікаво, що для Enduro можуть використовуватись навіть хардтрейли.

All Mountain

All mountain об’єднує фрірайд та ендуро, тож і велосипеди для нього мають характеристики, що вдовольняють потреби цього стилю їзди. Зазвичай вони використовуються для подолання дистанцій по не надто складній гірській місцевості.

Особливих відмінностей від байків для ендуро олл-маунтінгові не мають. Це, як правило, двопідвіси, у яких хід варіюється від 130 до 180 мм. У різних виробників назва All Mountain може застосовуватися для різних типів велосипедів, що призводить до плутанини, як і у випадку з фрірайдом, тому більш поширений інший термін – трейл.

Trail

Трейл-велосипеди вважаються найпопулярнішими для екстремального катання серед аматорів. Вони мають менш агресивну геометрію порівняно з Enduro, хід підвіски – 120-150 мм, менш вимогливі до техніки їзди. Саме тому ці велосипеди зазвичай зустрічаються в байк-парках та на гірських стежках.

Cross Country

Стиль крос-кантрі передбачає перегони не дуже пересіченою місцевістю, наприклад, полями, лісами. Підйоми та спуски доволі пологі, а на перший план виходить витривалість спортсмена. Через низький травматизм і доступність Cross Country вважається найпопулярнішим серед усіх стилів MTB.

Байки для цього стилю використовуються такі, як хардтрейли та двопідвіси з ходами 100-120 мм, що створює баланс між амортизацією на спусках та ефективністю на підйомах.

Fatbike

Фетбайки ще донедавна сприймалися виключно як екзотика, але на сьогодні вже стали настільки звичним явищем, що майже нікого не здивують. Ці велосипеди вирізняються перш за все встановленою на них широкою гумою – від 4 дюймів. В результаті вони можуть запросто їздити по крихких і сипучих поверхнях на кшталт піску чи снігу, а також по м’якому ґрунту.

В основному фетбайки випускаються як ригіди, адже об’ємні колеса ефективно гасять вібрації, спокійно долають такі перешкоди на шляху, як каміння чи коріння дерев. Водночас можна зустріти також і фети двопідвіси чи з амо вилкою.

Adventure

Хоча турингувати в принципі можливо на будь-якому зручному та витривалому байку, саме MTB-велосипедам надається перевага, якщо на маршруті відсутні чи практично відсутні дороги. Туристичні МТБ – це зазвичай хардтрейли чи навіть ригіди, бо розгойдування підвіски може заважати педалювати та віднімати сили. Adventure-моделі дуже схожі на трейлові, але оснащуються ширшими покришками, мають більш комфортне кермо, доповнені кріпленнями на рамі для аксесуарів, сумок.

Гірські велосипеди, як бачите, бувають дуже різними, але їх об’єднує те, що вони міцні, часто мають амортизацію, широкі покришки з глибоким малюнком протектору, стійкі колеса та геометрію, яка найкраще відповідає особливостям того чи іншого стилю катання пересіченою місцевістю, пагорбами, горами. Вони дозволяють долати маршрути будь-якої складності та отримувати від маунтинбайкінгу справжнє задоволення.

Хочете дізнатись більше? Заходьте на наш YouTube канал