Основи велосипедного світу: типи, стилі та конструкція

Основи велосипедного світу: типи, стилі та конструкція

Велосипед — певно, один з найпростіших транспортних засобів, що рухається за допомогою м’язової сили. Але чому ж тоді в наш час існує так багато різновидів цього двоколісного, а іноді й триколісного транспорту? Насправді велосипеди бувають дуже різні за формою, конструкцією і призначенням, тож поділяються на кілька різновидів.

Велосипеди використовуються для виконання певних задач. Наприклад, комусь байк потрібен, щоб під час вікенду покататися лісовими стежками, хтось воліє лише комфортно і без поспіху вирушати в сімейні поїздки, для когось дуже важлива висока швидкість, а хтось просто хоче їздити на дачу. Чи може всі ці речі робити один і той самий байк? Певна річ, ні. Тому й існує спеціалізація, і під кожний стиль їзди є свій окремий тип велосипеда, що найкраще йому відповідає.

Щоправда, в деяких випадках для одного стилю катання підійде одразу кілька типів байків. І навпаки, один і той самий велосипед може цілком успішно показувати себе в декількох стилях катання.

Як з'явилися види велосипедів?

Перші велосипеди були скоріше забавкою для багатіїв. Хоча вони й мали багато різних форм, але безпечністю не вирізнялися, тож використовувалися не дуже активно. Все змінилося, коли були винайдені вже більш сучасні байки — з цього почалася світова велосипедизація.

Спочатку призначення байків було лише одне — стати доступним транспортним засобом для індивідуального користування. Тому велосипеди були дуже прості й не надто потужні. До їхньої конструкції увійшла сталева рама, два колеса, проста ланцюгова трансмісія і не дуже потужні, але все ж ефективні на невеликих швидкостях гальма.

Довгий час така класична будова велосипеда була затребуваною і цілком задовольняла споживчий попит. Але з часом виробники почали експериментувати з конструкцією байка, щоб зробити рух безпечнішим і комфортнішим. Для цього, наприклад, вони змінювали форму труб рами чи розмір коліс.

Поступово одного тільки комфорту ставало мало. З’явилося багато райдерів, яким до душі була швидкість і дух змагань, тим паче що асфальтованих доріг ставало все більше, а отже, і можливостей розвинути високу швидкість — теж. Так інженери почали замислюватися над тим, щоб зробити велосипед якомога ефективнішим.

Вони стали експериментувати з вагою компонентів, матеріалами, інноваційними конструкційними рішеннями. Тепер геометрія рами та форма керма розроблялися, щоб зменшити аеродинамічний опір, а покришки стали тоншими, щоб зменшити силу тертя. Комфорт уже відійшов на другий план, а зусилля прикладалися, щоб забезпечити ще більше можливостей для швидкої їзди.

З’явилися перемикачі швидкостей, була модифікована гальмівна система — все було спрямоване на покриття все більших і більших вимог до швидкості. А з часом потреби вже стали іншими…

Не всім подобалося просто їздити дорогами, нехай і швидко. Тому почали з’являтись перегони бездоріжжям, а потім і на гірській місцевості. Таке захоплення спершу підтримували тільки окремі ентузіасти, але згодом воно переросло в одну з найпопулярніших сучасних дисциплін велоспорту. Тепер головну роль стали відігравати зчеплення, керованість, а також загальна міцність конструкції, крім того, стали ширшими та рельєфнішими покришки.

Як бачите, історія розвитку різних видів велосипедів тісно пов’язана зі змінами середовища і формату використання транспорту.

Сучасна класифікація велосипедів

На сьогодні можна вирізнити 5 великих груп велосипедів:

• міські
• гірські
• шосейні
• трюкові
• дитячі

До кожної з цих груп увійшли типи байків, що призначені для виконання різних специфічних задач і мають певні конструктивні відмінності.

Також ще можна виділити кілька різних стилів їзди, наприклад, прогулянковий, фітнес, спортивний, ком’ютинг, туристичний і розважальний (фан). А окремо можна розглянути рідкісні й дуже неординарні велосипеди, наприклад, тандеми, карго, велорикші, лігеради, уніцикли, трицикли, квадроцикли та навіть велобар. Цікаво, що деякі з таких незвичайних різновидів зустрічають у різному виконанні, скажімо, тандем буває міським, шосейним і навіть гірським.

На окрему увагу заслуговує ще й такий тип велосипедів, як «ашанбайк». Звісно, це не офіційна класифікація, а така народна назва, і стосується вона всіх велосипедів, що мають дуже й дуже сумнівну якість: вони зазвичай важкі, погано контрольовані, не працюють належним чином і вельми небезпечні у використанні. Неважко здогадатися, що таке найменування велосипеди отримали від назви популярної мережі супермаркетів, де вони зазвичай і продаються. Що цікаво, за кордоном можна ще зустріти назву «волмартбайк», що також є відсилкою до мережі супермаркетів.

Конструкція велосипедів: головні особливості

В конструкції сучасного байка можна виділити кілька груп компонентів:

• фреймсет
• вілсет
• гальмівна система
• трансмісія
• кермо та сідло

Кожна з цих груп відіграє важливу роль у забезпеченні ефективності та безпечності користування байком і залежно від того чи іншого різновиду велосипеда може мати певні особливості.

Фреймсет

Фреймсетом називається комплект із рами та вилки. Це основа велосипеда, і саме від геометрії фреймсета, матеріалів і конструкції багато в чому залежить, як поведеться байк у різних умовах та для яких велодисциплін підійде найкраще.

Наприклад, якщо байк має довгу колісну базу, то він матиме більшу стабільність на високих швидкостях і на бездоріжжі. А якщо колісна база коротка, то велосипед швидше розганятиметься і краще маневруватиме на поворотах.

За своєю конструкцією фреймсети бувають ригідами, хардтрейлами та двопідвісами. Ригідом називається комплект із рами та вилки без амортизації, у хардтрейлі — амортизаційна вилка і жорстка рама, а двопідвіс має і вилку, і раму з амортизаторами.

Виготовляють фреймсети сьогодні з різних матеріалів, серед яких найчастіше зустрічаються:

1. Сталь HiTen. Вона міцна, ремонтопридатна, поглинає дрібну вібрацію від дороги, важка та боїться корозії, але дешева.
2. Хромомолібденова сталь, або просто хромоль. Вона міцніша, легша та значно краще протистоїть корозії, ніж HiTen, але така сталь і дорожча.
3. Алюмінієві сплави. Вони найпопулярніші на ринку, адже ще легші, ніж хромоль, не кородують і жорсткіші за сталь. Проте алюміній погано гасить вібрації та поступається хромолю за міцністю.
4. Титан. Такий матеріал — це симбіоз найкращих властивостей алюмінію та сталі. Він не кородує, легкий, гасить вібрації, неймовірно міцний, досить жорсткий. Єдине, він дуже дорогий.
5. Карбон. Зараз це найтехнологічніший матеріал, він зібрав у собі всі топові властивості інших матеріалів. Він також дуже дорогий, як і титан.

Серед матеріалів для фреймсету ще варто згадати й про магній, бо, найімовірніше, штани амортизаційної вилки будуть зроблені саме з нього.

Вілсет

Вілсет — це група деталей, що стосується коліс. До нього входять власне колеса, що складаються з втулок, ободів та спиць, які їх поєднують, а також ексцентрикових затискачів, вісей з гайками або наскрізних. Жорсткість коліс вілсету впливає на те, як поводиться велосипед на поворотах та під час розгону.

Покришки можуть бути в комплекті з вілсетом або ні під час продажу. Вони натягуються на ободи коліс і забезпечують зчеплення велосипеда з дорожнім полотном, а також поглинають незначні вібрації. Покришки бувають з камерами та без них, можуть мати різний малюнок протектора й різний склад компаунду, тобто гумової суміші, з якої вони виготовлені.

Від покришок залежить стійкість велосипеда на різних поверхнях, а також гальмівні характеристики. Більш гладенькі й вузькі забезпечують меншу силу тертя і швидшу їзду, а широкі та «зубаті» — краще зчеплення і долання перешкод.

Гальмівна система

Гальмівна система призначена для уповільнення швидкості руху велосипеда чи повної його зупинки. Зараз найпоширенішими є ободні, дискові та барабанні системи, а рідко, але все ж зустрічаються ще й ролерні гальма.

Барабанні варіанти вже майже вийшли з використання, їх можна побачити хіба на деяких дитячих чи міських моделях. Ободні системи є поширенішими, але ставляться переважно на шосейні байки, бо вони найлегші, хоча мають певні недоліки: зношують ободи, погано спрацьовують у дощ, підвищують ризик зробити з колеса «вісімку».

Дискові гальма майже витіснили з ринку всі інші різновиди. Вони бувають механічними, які приводяться в рух за допомогою троса, а також гідравлічними, що працюють із використанням гальмівної рідини. Гідравлічні дискові гальма є на сьогодні найпотужнішими серед усіх типів.

Керування гальмами здійснюється за допомогою ручки на кермі. У шосейних байків така ручка поєднується з ручкою перемикання швидкостей, іноді таке рішення можна зустріти також і в гірських моделях. Але здебільшого моноблок використовується тільки на байках початкового рівня.

Трансмісія

Трансмісія — один з найголовніших вузлів велосипеда. Це група механізмів, що перетворюють обертальні рухи ніг велосипедиста на поступальний рух байка. Трансмісія буває одно- і багатошвидкісною.

Класична конструкція одношвидкісної трансмісії включає педалі, шатуни, ланцюг і зірку на задньому колесі. У багатошвидкісних моделей на шатунах може бути до 3 зірок, на задньому колесі — до 13 (комплект зірочок заднього колеса називається касетою).

Іноді на задніх колесах встановлюється не касета, а трещітка. Це схожий механізм, але тут трохи інший тип кріплення до втулки, а кількість зірок обмежується 8. Зустріти трещітку можна переважно на бюджетних моделях або дитячих байках.

Якщо трансмісія багатошвидкісна, то в її складі є перемикачі швидкості, що відповідають за перекидання ланцюга із зірки на зірку. Перемикачі можуть бути механічними або електронними.

Окремий цікавий вид велотрансмісії — планетарна. Тут немає зірок і стандартних перемикачів, а зміна передачі здійснюється в задній втулці. Таке рішення можна переважно побачити на міських або дитячих велосипедах.

Кермо та сідло

Кермо та сідло в конструкції велосипеда відіграють важливу роль у забезпеченні комфорту. Вони є основними опорними точками велосипедиста, і від їхньої конструкції та положення залежить, наскільки зручно буде райдеру. Звісно, для комфортної їзди тип і розмір байка мають бути підібрані правильно, інакше жодні варіанти керма та сідла не відчуватимуться зручно.

Сідло — це та частина байка, що бере на себе найбільшу частину ваги велосипедиста. На міських моделях із прямою посадкою сідла встановлюються широкі та м’які, на яких дуже комфортно сидіти під час тривалої їзди. А ось на спортивних байках сідла зазвичай вузькі й жорсткі — вони допомагають ефективніше педалювати та розвивати вищу швидкість чи долати складні перешкоди.

Сідло поєднується з рамою велосипеда за допомогою підсідельного штиря. Він може мати регульовану висоту для налаштування оптимальної посадки. Штир із регулюванням висоти ще називається дропером, його можна зустріти на гірських моделях і гравійниках.

Що стосується керма, то воно відповідає за керування велосипедом. Зараз є багато різних форм і конструкцій цього компонента, але найпоширенішими є прямі (флет-бари), моделі з підйомом (райзери), а також дроп-бари, ще відомі як «барани». На кермі розміщуються гальмівні ручки та ручки перемикачів швидкості, а також тут можуть бути встановлені різні додаткові аксесуари – дзвінок, комп’ютер, фара тощо.

Ще на кермі є гріпси – ручки, за які, власне, тримається велосипедист. Вони виконуються з нековзних матеріалів, щоб забезпечити міцний хват руками, а також допомагають трохи гасити вібрації. Варто зауважити, що на шосейних моделях байків замість гріпсів використовується спеціальна обмотка.

Кермо кріпиться до штока вилки через спеціальний перехідник, що зветься виносом. У деяких міських велосипедів є можливість регулювати кут нахилу керма, що дозволяє зробити налаштування зручнішим.

Щоб дізнатися більше та впевнено орієнтуватися у велосвіті, дивіться відео – https://www.youtube.com/watch?v=OFn8TpyJE4s